Вы вошли как незарегистрированный читатель.
Войдите на сайт, используя ваши имя пользователя и пароль.
Если вы ещё не зарегистрировались – пройдите процедуру регистрации.
Автор | Антоненко-Давидович Б | ||
Название | Бабины сказки. Рассказы, новеллы. На украинском языке | ||
Читает | Манько В. | ||
Жанр | Книги на языках народов Мира | ||
Студия звукозаписи | Республиканский дом звукозаписи и печати УТОС | ||
Время | 08:17:54 | ||
Размер | 170 Mb | ||
Добавлена | 11.09.2020 | ||
Закачек | 23 | ||
|
Эту и другие книги нашей библиотеки можно прослушать без использования компьютера с помощью Android-приложения или тифлофлешплеера с поддержкой онлайн-доступа.
Для записи книг на карту памяти можно использовать программу LKF-МенеджерВячеслав Николаевич, Дания 12 сентября 2020 08:27:16 Бондар Лариса: Один із п'ятисот (передмова)
П'ятсот — саме стільки українських письменників було арештовано, кинуто за тюремні грати, вислано в далекі північні табори, а то й просто розстріляно в часи сталінщини. Серед них — Борис Дмитрович Антоненко-Давидович. В одній із «Сибірських новел», написаних на матеріалі табірних вражень, він змальовує загадкового в'язня з подвійним, як в нього, прізвищем — Петренко-Черниш, який нагадує нам самого письменника: «Справді, незвичайний цей в'язень. Коржеві відповідав він чистою українською мовою, яку Корж хтозна-коли чув, нічого не просив у Коржа й, відповідаючи на запитання, тримався незалежно, мовби говорив не з начальником, а з таким же в'язнем, як і сам. Дивно, але це викликало пошану до нього, і, мабуть, через те Корж казав йому «ви», а не тикав, як усім в'язням. На запитання начальника, за що він сидить, той коротко й урочисто відказав: «За Україну». «Петренко-Черниш», «Антоненко-Давидович» — сполучення, справді незвичні. Подвійні прізвища зустрічаються в нас доволі рідко. Антонєнко-Давидович дуже дорожив своїм прізвищем. Воно йому, як і такі поняття, як батьківщина, рідна мова, далися нелегко. Він мусив сам докопуватися до нього як до коштовного, але занехаяного скарбу. Річ у тім, що його батько Дмитро і дід Олександр носили прізвище Давидов. Десь у середині XIX ст. сільський священик з-під Тернів з архієрейської волі змінив своє українське прізвище на російське. А далекий нащадок у XX ст. не тільки відновив давнє «Давидович», і ще й додав до нього «Антоненко», бо саме так звався основоположник їхнього роду...... В книгу входять оповідання та новели письменника. Бабині казки Воскреслий Ікар Живі картини Золотий кораблик Камін Довбуша Колишні поляки Крижані мережки Крила Артема Летючого Не святі горшки ліплять Слово матерi Чиря Як воно починалося Ялинка з 'хлопушками' |